У Марини раптом задзвонив телефон. – Маринко, нам терміново треба зустрітися, – дивним голосом сказала у слухавку подруга Іра. Коли Марина приїхала до неї, та сиділа на кухні, і плакала. – Іро, що таке? – Що, що. Виявляється, моєму чоловікові подобається, коли жінка гуляє, і веде себе відверто з чоловіками. Все! Я в пʼятдесят років тепер залишилась сама! Марина нічого не розуміла

Іра зателефонувала подрузі:

-Маринко, терміново потрібно зустрітися, мені необхідно виговоритися, але не по телефону. Марина почула тривожні нотки у голосі подруги:

-Що в тебе сталося? Так терміново? У мене зараз онук Микитка, години через дві відвезу його до доньки, і по дорозі назад заскочу до тебе.

Коли приїхала Марина до подруги, та сиділа на кухні, і плакала.

-Іро, що таке?

Іра відповіла:

-Виявляється, моєму чоловікові подобається, коли жінка гуляє, і веде активний спосіб життя в плані чоловіків.

Від мене пішов Максим, і це після двадцяти восьми років життя, і ось у п’ятдесят років я залишилася на самоті. Діти та онуки далеко, добре у тебе поряд живуть, можна завжди їх відвідати.

Марина нічого не розуміла:

-Давай подруга, розповідай все по порядку! У вас же все ніби було добре?

-Ні, Марино, давно в нас не все добре, ти ж знаєш Максима. Так, у нього непростий характер, все йому не так, він постійно звинувачує в чомусь мене, сусідів, колег, погоду, всіх, крім себе, така в нього натура, я до його причіпок давно звикла.

Але останнім часом він став роздратований, ніякої уваги, тепла, сварки без причини, раніше навіть мені робив компліменти, рідко, але квіти приносив. А вчора він сказав:

-Я йду від тебе, наші стосунки вичерпали себе, я до тебе ставлюся не як до коханої жінки, а як до кухарки, прибиральниці та домробітниці.

Ти стала як тітка, а мені подобаються жінки молоді, життєрадісні, які беруть від життя все, гуляють, з чоловіками проводять час. Іду від тебе до іншої, а ти навіть не помічаєш, що в мене вже понад півроку роман на стороні.

Іра це видала на одному подиху, а Марина сиділа і кліпала очима, важко до неї доходило все сказане подругою.

-Тому ти сидиш і плачеш?

-Ой, Марино… Я ось сиджу і думаю, мабуть, правда, я стала як тітка, але я не очікувала від Максима, що він просто так залишить мене. Ну міг би мені висловити, чим він незадоволений у нашому сімейному житті, а тут одразу, йду.

Марина, як могла заспокоювала подругу:
-Ірочко, та він ще повернеться, ще вибачиться, з його таким важким характером не всяка жінка витримає, він і їй буде виробляти таке, от і припреться назад до тебе. Це зараз у них роман, а як почнеться побут, так і все. Ти знаєш свого чоловіка, тобі треба дати нагороду за твоє терпіння.

-Маринко, скажи чесно, що я вже так погано виглядаю? Звичайно пʼятдесят, є пʼятдесят, цим все сказано, тітка… Але в мене хороша фігура, щоправда, давно не купувала новий одяг, взуття.

Звикла по-старому, ось мабуть чоловік мій і став заглядатися на інших, зараз які жінки, красуні, вкладають у свою зовнішність, є деякі і в шістдесят п’ять виглядають на сорок.

-Іро, не ображайся, якщо чесно, то так, ти не звертаєш уваги на свою зовнішність, запустила себе, я тобі про це давно говорю, а ти все відмахуєшся, кажеш – «і так піде».

А що з тобою буде у шістдесят? Давай візьмемося за твою зовнішність, а душа в тебе й так гарна, просто її ніхто не бачить.

Завтра ж ідемо з тобою до моєї доньки до перукарні та почнемо з зачіски.

Іра вийшла з перукарні зовсім не схожою на себе. Коротка стильна стрижка, тон світлий, спочатку їй навіть страшно стало, коли в неї зістригли багато волосся, але побачивши себе в дзеркалі, вона від радості мало не заплакала – на неї дивилася симпатична і молода жінка.

Донька Марини порадила їй змінити окуляри, оправа у неї старомодна, мабуть, років двадцять.

Зайшли до оптики, підібрали їй оправу, тонку, стильну.

Вона відправила фото подрузі, та їй одразу зателефонувала:

-Іра стій, де стоїш, я зараз під’їду, поїдемо до торгового центру.

Марина приїхала, і радісно дивилася на подругу.

-Ми зараз тебе одягнемо, і твій благовірний тебе не впізнає. Я впевнена, що він навіть зараз не впізнає.

Марина з Ірою консультувалися з продавцями, навіть із сусідніх відділів приходили, і нарешті вибрали їй класичний стиль одягу – він їй найбільше підходить.

Іра не любить різні блискітки, бантики, тим більше, що вона працює в школі вчителем. Вибрали їй два костюми, сукню, джинси. Вона дуже опиралася – джинси ж не носить, але, коли вдягла їх і побачила струнку молоду жінку, то швидко погодилася.

Марина відвезла її додому:

-Так Іро, викидай усі свої старі речі, післязавтра поїдемо дещо прикупимо, потрібно пару сорочок та класичні штани.

-Ну так прямо і викидати, ще знадобляться кудись старі речі, вдома, наприклад, ходити, мені шкода з ними розлучатися.

Подруга тільки зареготала і поїхала.

Іру в школі не впізнали, коли вона увійшла і привіталася, всі дивилися на неї:

-Це хто? Іра Андріївна? Оце так перетворення? Десять років скинула, оце нічого собі.

А завучка Ірина Сергіївна сказала:

-Завтра я піду в салон краси, і заміню весь свій одяг.

Всі сміялися, а деякі звичайно дивилися із заздрістю.

Всі вже були в курсі, що її залишив чоловік і думали, що Іра зовсім опустить руки.

Максим уже другий рік жив з іншою жінкою, вона ненабагато за нього молодша, всього на чотири роки.

Катя виглядає молодшою за свої роки, їй сорок шість, але спокійно можна дати сорок.

Жив Максим у неї, їхні стосунки починали давати збій, і хоч Максим забезпечував свою жінку – у нього своя автомайстерня, але вона ніяк не могла пристосуватися до його вічно незадоволеного характеру.

Він так само був незадоволений своїми колегами, підлеглими, сусідами. Не там ставлять машину, незадоволений цінами, колишньою дружиною.

Але до Каті він не мав претензій, і навіть тоді, коли нічого не приготовлено, він сам готував, якщо Катя затримувалася.

Зате разом сидять п’ють каву, іноді ігристе, яке Катя любить.

Якщо він не мав до Каті претензій, то в неї до нього були.

Їй не подобалося його бурчання з будь-якого приводу, не подобалося, що він всіх поспіль сварить, всі навколо погані, наче навколо нього безрадісне життя.

Їй набридали ці безглузді невдоволення, і вона часто почала затримуватися з подругами в кафе, або ще десь.

Там весело і немає незадоволеного бурчання Максима, приходила сама з гарним настроєм, весела і не звертала уваги на Максима.

Місяць тому у Каті раптом з’явився друг Ігор – респектабельний чоловік, з гумором, грошей не шкодує, дарує подарунки.

Вона почала зустрічатися з ним у готелі.

Ігор був не одружений, до міста приїхав у відрядження на півроку, ось Катя і закрутила з ним.

Катя кілька разів не прийшла ночувати додому, казала, що подруга заслабла, і вона не могла її залишати саму.

Максим став здогадуватися про все, а потім побачив, як вона вийшла з чорного джипа з якимось чоловіком, і обійнявшись вони пішли у готель.

Максим сидів і чекав у своїй машині. Години через чотири вони вийшли і поїхали.

Максим усе зрозумів – бумеранг у дії.

Прийшла Катя, була сварка, він висловив їй все, вона зібрала його речі і відправила до колишньої дружини.

Максим поїхав до свого невеликого кабінету в себе в автомайстерні, там диван, холодильник, телевізор, поки поживе так.

Він задумався, як повернутися назад до дружини, але як згадавши, що він їй наговорив, навіть самому стало неприємно.

Пройшов якийсь час і йому набридло жити на роботі.

Максим зважився на розмову з дружиною.

Він чекав біля будинку Іри. Він знав коли вона має йти з роботи, але жінка щось затримувалась.

Потім раптом він побачив, що з машини, що під’їхала, вийшла жінка, схожа на Іру, але і ніби не вона.

З букетом червоних троянд…

Якийсь чоловік поцілував її в щічку, махнув рукою, і поїхав. Тут Максим і впізнав Іру.

Він вискочив і гукнув її:

-Іро, почекай! Вона озирнулася, побачила колишнього, а Максим підійшов ближче і застиг – Іра зовсім не була схожа на ту Іру, яку він залишив близько двох років тому – гарна, молода, з короткою стрижкою.

Він не міг вимовити і слова, а Іра спокійно сказала:

-Я тебе слухаю, Максиме.

-Іро, мені треба з тобою поговорити, давай зайдемо в квартиру, не стояти ж нам тут на очах у всіх?

Вони увійшли в квартиру.

Як же він скучив за цими стінами, за кухнею, тут йому добре і затишно.

-Іро, я хочу повернутися назад, пробач мені, що я так з тобою обійшовся, пробач, я довго думав, краще за тебе для мене немає нікого. Ти без мене так змінилася, така красуня, а я пішов від тієї жінки, мені там погано, я зовсім один.

-Максиме, ти мені нового нічого не сказав. Я знала, що з твоїм характером не всяка жінка тебе витерпить.

Ти постійно невдоволений усім і всіма, а мені без тебе добре і спокійно, я звикла без тебе.

Та й стосунки знову можуть налагодитись тоді, коли розлучилися добре і спокійно, без образ, коли немає зради.

Але коли є зрада, тоді стосунки неможливо відновити.

У мене вже злість пішла, але мені неприємно спілкуватися з тобою.

Ти мене зрадив, так що навряд чи колись наші стосунки налагодяться. Даремно ти приїхав, я тебе не пробачу і не прийму, – відповіла Іра.

Максим сидів засмучений, він сподівався на іншу зустріч, знав, що не одразу, але може дружина вибачить його, а вона саме все розклала по поличках.

-А з ким це ти приїхала машиною, хто він? – запитав невдоволено Максим.

-А це Артем, мій друг, і тебе це не стосується. Я не збираюся тобі нічого пояснювати. А тепер йди, більше нам нема про що розмовляти. А я ж знала, що ти колись прийдеш.
Максим попрямував до виходу:

-Ну раз так, значить я подам на розділ цієї квартири та майна, я в тебе заберу все.

-Та будь ласка, забирай – сказала Іра, і з полегшенням і зачинила за ним двері.

Потім вона зателефонувала подрузі:

-Маринко, ти мала рацію, приходив мій колишній, просився назад, і сказав, що все в мене забере!

Обидві подруги одночасно розреготалися.