Таня поспішала з роботи: починався дощ, парасольки з собою не було, чоловіка не хотілося турбувати. Вона намагалася увійти в квартиру якомога тихіше, щоб не розбудити Максима. Таня роззулася, скинула плащ, і раптом почула голоси на кухні. Добре прислухавшись, жінка впізнала голос свого чоловіка, та своєї подруги Юлі

Таня поспішала з роботи: починався дощ, парасольки з собою не було, чоловіка не хотілося турбувати – він сьогодні і так після нічного чергування. Дорогою додому вона ще заскочила в магазин, щоб купити їх улюблені круасани з сиром. Зараз Максим прокинеться, вони повечеряють, а потім поїдуть до мами за Андрійком. Дитина сьогодні вирішила прогуляти садок і попросилася до бабусі.

Таня з чоловіком і сином жили в новенькій трикімнатній квартирі майже в центрі. Це результат їхньої завзятої багаторічної праці та довгої бездітності – щоб стати на ноги. Андрійко народився, коли їм вже виповнилося 34 роки. Зараз їх можна було вважати по-справжньому щасливою сім’єю, їхнє життя було позбавлене будь-яких проблем. Звичайно, всяке бувало у житті, але великих скандалів вони не пам’ятали, з усіма родичами добре спілкувалися, були зразковими батьками.

Вдома на Таню чекав сюрприз. Вона намагалася увійти в квартиру якомога тихіше, щоб не розбудити Максима. Але він не спав. З кухні лунали голоси – його та подруги Тані Юлі. Таня цьому дуже здивувалася.

– Привіт! – Привіталася вона з чоловіком і подругою, що пила каву.

– Привіт, Таню. Сідай, будеш з нами каву? – безцеремонно запропонувала подруга.

Юля завжди відрізнялася легким характером і безтурботним до багато ставленням. Їй було абсолютно начхати на думку оточуючих, вона жила в своє задоволення. При цьому не була злісною пліткаркою, нікому не заздрила, вміла радіти за людей. Працювала секретарем в офісі, годинами просиджуючи у бухгалтерії, міняла чоловіків, як рукавички. Весь час її не щастило в особистому житті: то один кине, то другий негідником виявиться. Зате синові було вже 19, і він навчався в іншому місті. Ріс дуже самостійним хлопцем. Юля цим дуже пишалася, мовляв, у такої ефектної стрункої мами такий дорослий син. Коли вони йшли разом, перехожі робили їм компліменти, що вони як брат і сестра.

Таня познайомилася з Юлькою на роботі, колись та їй дуже допомогла, і вони потоваришували. Спілкувалися майже кожен день телефоном, бачилися часто, бували один у одного в гостях, при тому, що були абсолютно різними за темпераментом. Щоправда, останнім часом Юлька трохи відсторонилася – нібито через нового залицяльника.

А тепер, раптом, вона сиділа у них із Максимом на кухні.

-Таню, я ж не просто так у вас. Коротше, це взагалі. Він таким негідником виявився.

-Той, Віктор?

-А хто ж. Взяли з ним кредит на машину, разом платили, а вчора посварилися – і він мене виганяти почав. А я свою квартиру здавала, куди мені йти? Там люди ж живуть.

– Може, помиритеся ще? І чому посварилися?

– Та почалося все, як завжди, через нісенітницю. А закінчилося … Коротше, можна я у вас поки що поживу? Зовсім недовго, у мене речей толком немає. Так, пара пакетів, я не обтяжуватиму вас.

Таня подивилася на Максима. Той лише знизав плечима.

– Я зараз зі своїми квартирантами влагоджу справи та з’їду, добре? – продовжувала Юлька.

– Добре, живи, звісно, ​​- сказала Таня. Виганяти подругу на вулицю вона не хотіла, хоча винна у всьому нерозсудливість Юлі. Вже не вперше вона “вляпується” в подібну історію, але життя нічого не вчить.

“Майже 40 років, але така сама невиправна авантюристка”, – подумала Таня. Юля дуже зраділа допомозі друзів. Допила свою каву і пішла розкладати речі у виділеній їй кімнаті. 

Увечері приїхав Андрійко, і вони всі разом грали в настільні ігри.

Таня трохи відвикла від того, що в їхній квартирі може жити ще хтось, і тепер спішно намагалася навести лад у шафах, у ванній кімнаті, хоча все й так лежало по своїх місцях. Але все-таки стороння людина у домі, треба прибратися. Вона старалася, щоб створити подрузі максимально комфортні умови.

А ось Юлька зовсім не виглядала нещасною, яку вигнав із дому співмешканець. Вона була сповнена енергії і сил, і Таня чомусь думала, що через два дні її вже й слід простигне – помиряться з цим Віктором. У цьому була вся Юлька – безтурботна, легковажна, швидко відходлива. Скільки разів вона тікала від своїх чоловіків – то в село кудись поїде, то на вокзалі заночує. Але потім обов’язково повернеться сама.

Але Тетяна помилялася. Гостя жила і нікуди не збиралася, абсолютно. Юля з усіма намагалася ладнати, іноді грала з Андрійком. Більше вона нічого не робила. Не купувала продукти у магазині, а жила на всьому готовому. Таня поверталася з роботи і починала готувати вечерю, робити прибирання, а Юля тільки ходила на свою роботу, а вечорами валялася на дивані з журналами. У вихідні, правда, вона, як вільна молода жінка, йшла у відрив і ночувала незрозуміло де. Вічна любителька пригод.

Через тиждень господиню такий стан речей почав дратувати. Юля в обтягуючій майці і коротких шортиках вічно стирчала на кухні і говорила з Максимом, вони стали найкращими друзями. Мало не світилися від щастя, коли спілкувалися. Таня раніше якось і не думала ревнувати чоловіка до подруги, але тепер зрозуміла, що ті буквально насолоджуються товариством одне одного. Максим іноді поглядав на точену фігуру Юлі і проковтував слину – так тепер здавалося Тані.

Юля зовсім не переживала щодо ситуації зі своїм співмешканцем, вона взагалі ніби й забула вже про неї. Жила без турбот та клопоту, лише зрідка пропонувала свою допомогу на кухні.

-А з квартирантами вже, вирішила питання? – Запитала якось її Таня.

-Впросили мене до кінця місяця пожити, поки шукають нове житло.

“Вони тобі за проживання платять, а ти у нас просто на халяву живеш”, – подумала Таня. 

Раніше в неї б і думки такої не виникло, але зараз вона бачила нахабну поведінку Юльки, і їй все частіше хотілося проводити її з додому. Тим більше, сама винна, що зійшлася незрозуміло з ким і почала здавати свою квартиру.

-Таню, я з’їду від вас, не хвилюйся, – сказала Юля і пішла в іншу кімнату. Через годину вона прийняла душ і в рожевому мереживному пеньюарі сіла біля телевізора. Поруч із нею примостився Максим. У цей час Таня робила Андрійкові костюм у садочок. Вона увійшла в зал і побачила подругу в її зухвалому вбранні, що сидить поруч з Максимом – ніби кохані на лавці.

“Ні, це вже занадто !!!”, – подумала вона і вирішила, що треба щось зробити.

Але що? Поставити їй ультиматум, щоби швидше з’їхала? Поговорити з її залицяльником, щоб помирилися? Або щоб квартиранти звільнили квартиру?

Юля кайфувала в їхній квартирі, і багато в чому заслуга цього була Максима. У житті Таня не думала, що вони так зблизяться. Ще трохи, і коханцями стануть. Він її навіть до роботи став підкидати. Коли Тані і Максима не були вдома, Юлька дзвонила саме Максиму. Він їй там по роботі чимось допомагав. “Треба цьому спілкуванню завадити”, – подумала Таня.

Ідея її була не дуже розумна, навіть дитяча, але вона її втілила. Знайшла в інтернеті фотку справжнього вродливого чоловіка, створила ліву сторінку в соцмережах, постаралася заповнити її, щоб “друзі” були і активність. І почала написувати Юлі. Не нав’язливо, тактовно, іноді навіть романтично. Юля спочатку не перейнялася, багато не спілкувалася. Таня купила собі другу сімкарту, зареєструвалася в месенджері, щоб переписуватися з Юлькою частіше.

Подруга поступово захопилася, стала набагато активніше відповідати на повідомлення, особливо увечері. Таня змалювала образ свого однокурсника – підприємця, у якого квартира, дача, машина, шлюб за плечима, зв’язки в місті. Юлька таких любить. Може, не дуже повірила, що її новий друг такий крутий, але зацікавилася, адже той обіцяв незабаром приїхати та зустрітися. Самотній жінці хочеться таких пригод. Тані доводилося потай писати повідомлення, щоб ніхто ні про що не здогадався. Хоч трохи вона відвернула Юльку від Максима. Було помітно, як вони все менше сидять на кухні, бо гостя раз у раз копалася в телефоні, відправляла “другу” по листуванні фотки, слала якісь подарунки, коротше фліртувала.

Фантазія Тані не знала меж, вона прямо ввійшла у смак з цим обманом подруги, дізнаючись про неї все більше і більше особистих подробиць. Навіть кілька разів просила колегу-любителя всяких розіграшів взяти участь у цьому та зателефонувати Юлі від імені залицяльника. Адже дзвінки теж потрібні. Іноді Таня лаяла себе за “дурість” і обіцяла припинити все це, як тільки Юлька з’їде. Але добіг кінця другий тиждень її перебування в їхній квартирі, а нічого не змінювалося. Таня навіть думала познайомити Юльку з кимось із вільних знайомих, але ніхто не приходив їй на думку, всі кандидатури були якісь не такі. Не підходящі для Юльки. Адже їй не аби хто потрібен був, аби хто в неї вже був і не раз.

Максим почав підозрювати що щось відбувається, коли Таня почала все частіше заряджати телефон.

Щовечора вона усамітнювалася, щоб листуватися з Юлькою. Смішно.

– Кому ти там все строчиш? – спитав якось чоловік.

– Це по роботі, не звертай уваги.

Чоловік і не звертав. А подруга все-таки з’їхала. Причому несподівано. Таня якось повернулася з роботи і виявила записку: “Дякую, що дали притулок. Щасливо вам..».

Таня почула недобре. Було щось у цих словах Юлі. Наступного ранку та видалила Таню з усіх соцмереж, заблокувала її у всіх месенджерах. Таня зрозуміла, що подруга про все здогадалася. І їй стало дуже незручно, хоча кінцевої мети було досягнуто: Юлька з’їхала.

Таня не знала, що робити. Вона збиралася лише трохи відволікти подругу, сподівалася, що та повернеться до своєї квартири, щоб незабаром привести туди “залицяльника”. Але Юлька якимось чином розкрила її і, як дівчисько, образилася. Хоча могли б просто разом посміятися з усього цього.

Подруги помирилися лише за місяць. І то, бо Таня підстерегла Юльку біля роботи і наважилася поговорити. Було дуже дивно, що така людина як Юля настільки образилася на жартівливу ситуацію. Таня все не розуміла, як та взагалі здогадалася, і лише потім до неї дійшло – Максим допоміг.