Микола йшов по супермаркету і впевнено складав продукти у кошик. – Так, ну що, відпочивати, то з розмахом! Павло, давай-но, шашличка візьмемо, сосисочок? – сказав він другові. – Але ти розрахуйся, а я тобі вдома віддам. Павло мовчки розрахувався. – Павлику, а чому на картці нема грошей?! – запитала вдома Оля. – Так ми ж вчора з Катею і Миколою відпочивали. Оля застигла від здивування

Микола йшов рядами супермаркету і впевнено складав продукти у кошик.

-Так, ну що, відпочивати, то з розмахом. Павло, давай-но, шашличка візьмемо, сосисочок, ігристе там, може ще, або що в нас дівчата будуть? – сказав він другові.

Набравши купу всього чоловіки пішли до каси. Коли всі продукти було складено в пакет, виявилося, що Микола забув гроші у Каті в машині.

-Павло, ну ти розрахуйся, а я тобі вдома віддам.

Павло мовчки розрахувався. Грошей на картці ледь вистачило, але чоловік не дуже переймався цим, сподіваючись на те, що вдома Микола віддасть йому половину суми, і грошей до зарплати їм з Олею вистачить.

-Павлику, а чому на картці грошей немає? Я в магазині розплатитись не змогла, – запитала вдома Оля.

-Олю, так ми вчора з Катею і Миколою ж відпочивали, ось і витратилися.

Оля застигла від здивування.

-Нічого не зрозуміла. А до чого тут Катя і Микола? Ми ж начебто домовилися, що витрати навпіл. А на картці грошей майже немає…

-Ну, ми з Миколою в магазин приїхали, і виявилося, що він гаманець у Каті забув в машині. От я і розплатився зі своєї картки.
-А віддати він тобі не міг? Нічого собі, дві тисячі за вечір витратити!

-Та він переказати мав би мені, напевно забув.

-Знаєш що, мій любий, ось дзвони йому, і нагадуй. З якої радості я маю зі своєї кишені загальні посиденьки оплачувати?!

-Я йому вранці дзвонив. Немає в нього зараз грошей, він зранку сестрі позичив. Із зарплати обіцяв віддати.

-Цікаво, а як ми з тобою будемо до зарплати жити?!

-Олю, взагалі-то це твої знайомі, от і розбирайся з ними сама.

-Цікаво виходить! Як гроші загальні витратити, то нічого, а зараз розбирайся сама? Невже ти ще не зрозумів, що вони просто халявники?!

Із Катею Оля познайомилася по роботі. Обидві дівчини працювали в будинках культури, щоправда, у різних районах та населених пунктах. Катя жила в районному центі, а Оля – у сусідньому районі, в невеликому містечку.

Часто дівчата зустрічалися з робочих питань, непогано спілкувалися і навіть обмінялися номерами телефонів.

Тому коли у вихідний Катя зателефонувала Олі, і сказала, що вони з чоловіком зараз у справах в місті, і хочуть заїхати в гості, Оля не здивувалася.

Вона скзала новій знайомій адресу і почала накривати на стіл.

Вони ознайомилися сім’ями, попили чай і розійшлися майже друзями. Тепер уже Катя запросила Олю із сім’єю у гості.

Візит у відповідь відбувся дуже скоро. Оля з чоловіком та дітьми у черговий вихідний поїхали а гості до її мами, яка жила якраз у тому містечку, де й Оля.

Погостювавши у батьків, сім’я зібралася їхати додому.

-Олю, а давай до Каті заїдемо, вони ж запрошували, – сказав Павло.

Вони подзвонили Каті, і повідомили, що заїдуть в гості.

Та Катя сказала, що їй зараз ніколи, вони з Миколою поки зайняті, і гостей приймати їм незручно.

-Олечко, не ображайся, але давайте іншим разом. От правда, подзвонили б ви раніше, ми б нічого не планували, а так вихідний же, нас у гості запросили, ми вже йдемо…

Власне, Оля і не засмутилася, всяке буває, ну не можуть, і добре.

Тільки якось дивно вийшло. Через деякий час Катя із сім’єю знову були в місті, і вже без попередження заїхали до Олі в гості. Трохи посидівши, вони вирішили, що непогано було б залишитися на ніч. Але Оля їх культурно випроводила.

З візитом у відповідь заїхати знову не вийшло, хоч Оля і попередила заздалегідь про те, що вони приїдуть.

За годину до зустрічі Катя подзвонила і сказала, що не вийде сьогодні, їм терміново треба кудись їхати.

За всі півроку, що дівчата спілкувалися, Катя заїжджала в гості по 2-3 рази на місяць, а Оля була у подруги лише один раз, і то, посидівши на веранді, і зрозумівши, що їм не дуже раді, вони з чоловіком швиденько поїхали додому.

У будинок їх навіть не запросили, пославшись на те, що донька заслабла. Катя винесла на веранду чай з карамельками, і перепросивши, що до чаю більше нічого немає, почала наминати привезений Олею тортик.

До речі, сама Катя в гості приїжджала завжди з порожніми руками, і дуже вибачалася, що ніколи було в магазин заїхати.

Останньою краплею стала ситуація з магазином, коли вже на касі Микола сказав, що забув гаманець.

Павло, чоловік Ольги, розплатився за покупки, однак свою частину грошей так і не отримав назад.

Ще кілька разів Катя дзвонила до Ольги і напрошувалася в гості, але та завжди знаходила привід, щоб гостей не приймати.

Можливо до Каті дійшло, що їх не хочуть бачити, а можливо ця цікава сімейка знайшла щедріших друзів, але в гості більше ніхто не напрошувався, і Оля з Павлом заспокоїлися.

Черговий дзвінок пролунав на старий Новий рік. Катя пропонувала відзначити свято разом, якщо вже на Новий рік не вдалося посидіти.

-Олечко, а давайте ми з ночівлею приїдемо, давно не сиділи, як слід. Вдень на гірку з дітьми сходимо, чаю поп’ємо, а ввечері самі посидимо.

-Знаєш, Катю, а приїжджайте. На гірку ми із задоволенням. І чаю з варенням я вам зроблю, але посидіти, вибач, не вийде. З грошима не дуже зараз.

Але, хоча… Микола ж Павлику за минулі посиденьки гроші не віддав, так що можна і за ваш рахунок посидіти. Скільки вас чекати?!

-Ой, я тобі пізніше передзвоню, зараз з Миколою переговоримо і вирішимо.

Катя так і не передзвонила. Просто написала повідомлення, щоб не чекали. Христина, її донька, раптово заслабла. І негоже слабу дитину по гостях возити, та й грошей теж немає. Як небудь іншим разом.

Оля з Павлом, посміявшись, що так легко відбулися від халявників, увечері завезли дітей до бабусі, а самі пішли в кіно. Нарешті, за скільки часу, вони могли побути вдвох, подивитися той фільм, який хочеться.

Після перегляду фільму у фойє, поряд із касою відбулася зовсім несподівана зустріч. Микола стояв у черзі за квитками, а Катя з дітьми якраз заходила до приміщення.

-Ой, а ви що тут робите? У вас же грошей немає! – Катя від несподіванки сказала перше, що спало їй на думку.

-Та ось, у кіно вирішили сходити, замість усіляких непотрібних посиденьок.

-А ми з дітьми на гірку приїхали, просто так, покататися. Батьки грошей на бензин позичили. Грошей зовсім немає, ми до вас і в гості не стали заїжджати.

-Ну так, зрозуміло. А в касу в чергу стали, щоб час скоротати? Як донька? Я дивлюся, вже одужала?

-Та ні, ми не в черзі, просто так зайшли, от, гріємося. Це здалося мені, що вона заслабла. Зараз ось погріємось, ще трохи покатаємось, і додому.

-Ну добре, удачі вам.

-Так ходімо з нами, покатаємося, ми вас потім додому підвеземо, на чай зайдемо, посидимо.
-Спасибі, Катю. Я на машині. Ми в гості їдемо, ніколи. Хай щастить.

Вже виходячи на вулицю Оля почула, як Катя каже Миколі:

-От же ж Оля! Казала, що грошей нема, а самі в кіно прийшли!

Оля обернулася і голосно сказала:

-Так, Катю, грошей немає. На посиденьки з халявниками ліміт вичерпано.

Більше дівчата не спілкуються. Спочатку Катя ще писала Олі повідомлення і намагалася спочатку напроситися в гості, а потім запрошувала до себе, а потім все спілкування зовсім припинилося.

Так іноді тільки зі святами можуть привітати один одного.

А Олі цей урок запам’ятався на все життя. Дружба дружбою, а гроші нарізно. Не потрібна їй така однобока дружба.

Адже якщо розібратися, то таких халявників дуже багато, які так чи інакше живуть за рахунок інших.

І Олі ще пощастило, що так швидко вона зрозуміла, що подруга любителька дармівщини!