Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через вагітність. Вагітність зберегти не вдалося, але молодята так і залишилися жити разом. Навчалися обидва на маркетологів, Оксана завжди підтягувала Артема у навчанні, писала за нього курсові. На іспитах писала відразу відповіді на 2 білета та тихенько передавала Артему.

Жили у батьків Артема у великій квартирі, місця всім вистачало. Відносини Оксани зі свекрухою не були ідеальними, але й негативу ніякого не було. Якщо свекруха мала якісь претензії, Оксана частіше відмовчувалася. Сама ж свекруха по дрібницях до молодих не лізла, готувати Оксану не примушувала, домашніми справами не обтяжувала, бачила, що та вчиться і за її сина теж. Закінчили інститут, свекор допоміг їм влаштуватися на роботу в маркетинговий відділ великої компанії, тільки Артем абияк справлявся з цією роботою, а Оксана в перший же рік пішла на підвищення. Між подружжям почалися сварки на підгрунті переваги Оксани у роботі.

У свекрухи була земля у власності і вона запропонувала молодим будувати свій будинок.

Всю свою зарплату вони вкладали у будівництво, допомогли батьки з обох боків, взяли кредит. За 2 роки будинок було збудовано і молоді переїхали.

Оксана стала розуміти, що часу на господарювання зовсім мало. На роботі вона досягла чергового підвищення і Артем трохи підтягнувся.

Оксані 27 років і вона подумала, що пора і про дітей подумати, сказала чоловікові і той на її подив уператись не став:

– Добре, в декрет підеш, мені заважати не будеш і займешся домом.

Але, на жаль, минуло 3 роки, а бажана вагітність так і не настала. На роботі очікувалися зміни, звільнялася вакантна посада керівника маркетингового відділу та Оксані натякали, що можливо займе її саме вона, ще одним із претендентів був її чоловік. І тут батько Артема, який працював у цій же компанії, запросив їх заїхати після роботи до них з матір’ю.

– Оксано, – почав він розмову. – Я хочу попросити тебе звільнитися з нашої компанії. Так ти даси шанс своєму чоловікові стати керівником, а сама будеш повноцінною господаркою будинку.

Дівчина не стала сперечатися, хоча й розлучатися з улюбленою роботою не хотілося, вона таки вирішила зайнятися питанням свого здоров’я і стати чудовою дружиною для свого чоловіка.

Минуло ще кілька років. 30 грудня Оксана чекала на чоловіка з роботи. Усі приготування до Нового року йшли повним ходом. Будинок вже весь світився різнокольоровими гірляндами, на кухні було вбрано ялинку. Весь будинок оформлений у передноворічній тематиці. Апетитно пахло мандаринами. Закуплено продукти, а на плиті варився холодець.

До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Цікаво, – подумала вона. – Що це за молода гарна брюнетка, може, нова колега і вони хочуть обговорити деталі якогось проекту за вечерею?!

Артем зайшов у будинок, чемно пропускаючи дівчину вперед. Спочатку мовчав, потім заявив:

– Це Віка.

– А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега?

– Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина.

Оксана подивилася здивовано на чоловіка, але той опустив погляд у підлогу і продовжив розмову:

– Оксано ти маєш зібрати речі і виїхати з цього будинку, Віка вагітна.

– І? Який стосунок це має до мене і до нашого спільного будинку? Чому я маю їхати зі свого будинку?

– Це моя дитина, розумієш? А будинок він належить моїй матері і до тебе не має жодного стосунку.

– У сенсі не має? Ми будували його на спільні кошти, вкладали свої гроші, мої батьки також давали гроші на будівництво.

– Про це треба було думати раніше, – злісно вимовив Артем. – Формально будинок належить моїй матері. І я попрошу тебе зібрати свої речі та забратися звідси.

Оксана зібрала волю в кулак і піднялася на другий поверх. Взяла велику спортивну сумку та почала збирати свої речі. Взяла все найнеобхідніше і ті прикраси, які купувала собі сама, паспорт, банківські карти. Викликала таксі. У гаманці залишалося трохи готівки.

Виходячи з дому, вона чула з кухні голос Віки:

– А хто оформляв будинок? Твоя дружина? Який несмак! Я все тут перероблю.

Лише у таксі Оксана дозволила собі розслабитися та розплакатися. До батьків вона не поїхала, засмучувати їх напередодні свят не хотілося. І вона поїхала до свого улюбленого заміського пансіонату, який часто відвідувала і раніше, сподіваючись, що вільні номери та місце у ресторані на новорічну ніч там знайдеться!

Вільний номер виявився, а ось столики у ресторані на Новорічну ніч виявилися заброньованими. Їй запропонували місце біля барної стійки. «Вже не сама», – подумала Оксана і погодилася. Під бій курантів вона загадала лише одне бажання: «Я хочу міцну та надійну сім’ю та дітей». Через 5 хвилин після загаданого бажання її запросив на танець чоловік, а потім і до себе за стіл. Новий рік Віктор зустрічав один. Ситуація у них з Оксаною була, схожа, від нього вчора пішла дружина, не витримавши його робочого графіка та відданості професії. Виявився він лікар-кардіолог.

Наступний Новий рік Оксана зустрічала зі своїми батьками та новонародженим сином Андрійком. Чоловік був на чергуванні.

Пройшло 5 років. Оксана зустріла колишню свекруху. Виявилося, що Віка та Артем розлучилися, з сином вона йому бачитися не дає. Бабусю з дідусем до онука підпускає тільки тоді, коли ті привозять гроші. Після народження онука, колишня свекруха переписала будинок на Артема та його новонародженого сина, а після розлучення, спритна невістка відсудила половину цього будинку, тому зараз Артем живе з ними.

Бумеранг, – подумала Оксана. – Але їй до цього діла вже немає. Вона щаслива у своїй трикімнатній квартирі, взятій в іпотеку, з чоловіком Віктором та сином Андрійком.