Оля готувала на кухні яєчню. – Марійка, йди снідати! – гукнула вона доньку. – Я такого не їм – буркнула дівчина. – Не вигадуй! У тебе чудова фігура, – зітхнула жінка. – Дмитро сказав, що йому подобаються худенькі дівчата. – Доню, ніколи не підлаштовуйся під чоловіків, – порадила Оля. – Ну батько ж чогось від тебе пішов! – сказала Марійка. Оля ображено дивилась на доньку

Оля смажила на кухні яєчню для себе і вже дорослої доньки.

-Марійка, йди снідати! — покликала вона.

-Знову ця яєчня? — буркнула дівчина. — Мамо, ну скільки разів я тобі казала, що я такого не люблю?

Жінка зітхнула:

-Ну що ти вигадуєш? Досить худнути, у тебе і так все чудово!

-Мамо, Дмитро сказав, що йому подобаються дівчата модельної зовнішності, я сама чула.

-Доню, по-перше, ніколи не підлаштовуйся під чоловіка, — порадила мати. — Він має любити тебе такою, яка ти є, а по-друге, ти й так красуня!

-Ну батько ж чомусь від тебе пішов, – обережно сказала дочка. – То може треба було трохи й підлаштуватись під нього…

Оля ображено глянула на доньку.

-До чого тут це? Твій батько — взагалі окрема історія! Він ніколи не заслуговував на те, щоб під нього підлаштовувалися. Не пропускав жодної спідниці! – обурено сказала вона.

-Але ж не всі чоловіки такі, мамо. Тобі треба врешті-решт знайти собі пару.

-Ні, доню, я вже нікому не довіряю, мені добре й самій, я звикла…

Марійка зібралася і пішла в університет, а Оля дорогою на роботу розмірковувала:

-Яка ж у мене донька вже доросла, прямо не віриться. А здається, неначе я сама тільки вчора була в її віці й виходила заміж за її батька…

-Ні, більше жодних чоловіків, – твердо вирішила вона.

Оля працювала в державній установі й сама оплачувала навчання дочки. Грошей постійно не вистачало.

Марійка росла, а разом із нею росли й потреби. Олі ж хотілося дати їй усе найкраще, щоб вона ні в чому не потребувала.

Сьогодні під час роботи в Олі раптом занив зуб. Жінка бралася за щоку, не в силах продовжувати працювати. Колега, яка сиділа поруч, порадила їй свого лікаря:

-Ось номер телефону. Сходи обов’язково, це найкращий фахівець у місті, — порадила жінка.

-Ой, так він же, мабуть, дуже дорого бере… — засмутилася Оля. — Ні, Таню, дякую, але я піду краще у поліклініку, та й усе. Немає в мене таких грошей, — вона повернула візитівку.

Але колега продовжувала наполягати, що Оля має піти саме до цього фахівця:

-Повір мені, Олю, якщо сходиш до нього, то забудеш про цей зуб назавжди. А гроші я тобі позичу, віддаси коли-небудь, мені не терміново, — Таня знову простягла їй візитівку.

Оля взяла візитівку, але про всяк випадок зателефонувала до поліклініки. Місць на найближчі три дні не було, а стільки часу вона б не витримала чекати. Тож їй довелося все-таки піти за порадою подруги.

Оля чекала своєї черги під кабінетом. Дизайн приміщення був дуже стильним і сучасним. Жінка подумала про те, що, мабуть, вперше в житті потрапила у таке місце.

Поряд із Олею сидів дуже приємний чоловік приблизно одного з нею віку, у гарному діловому костюмі та краватці. Оля давно вже не дивилася на протилежну стать, але такий видний чоловік мимоволі звернув її увагу на себе.

А ще жінка помітила, що він, так само як вона, береться за одну щоку.

-Це ж треба, друзі по нещастю, — подумала вона.

І цієї ж миті чоловік здригнувся і взявся за щоку ще сильніше.

-А у вас на який час запис? — запитала Оля.

Чоловік відповів, після чого вона запропонувала:

-Отже, ви після мене. Знаєте що, давайте я вас пропущу, бо бачу, що вам дуже треба. А я ще можу почекати.

Вона засміялася і також взялася за щоку.

Незнайомець теж засміявся, наскільки це йому вдалося:

-Та я й бачу, як ви можете чекати! Самі ледь тримаєтеся, а ще когось пропускаєте!

Вони почали жартувати про те, хто з них гірше почувається.

-Але не хвилюйтеся — через півгодини ви забудете про свій зуб. Цей фахівець найкращий у місті, а ще він — мій давній, хороший друг, — сказав чоловік.

Оля все-таки вмовила незнайомця піти першим, а коли вийшла після прийому була дуже здивована, побачивши його знову.

Чоловік стояв під дверима кабінету і чекав на неї.

-Я б хотів вам якось віддячити, — посміхнувся він. — Як ви дивитеся на те, щоб випити разом по чашечці кави?

Олі було надзвичайно приємно почути ці слова від такого елегантного чоловіка й дуже хотілося піти, але вона вирішила, що він їй “не по зубах”.

-Навіщо мені йти, коли такий чоловік, по-перше, сто відсотків одружений, по-друге, очевидно, що він якийсь бізнесмен, а я така проста, ще й не в найкращому одязі сьогодні, а по-третє, я дала собі слово: більше жодних чоловіків у моєму житті! — Вирішила Оля.

Вона ввічливо відмовилася. Було видно, що чоловік засмутився й не зрозумів причини відмови, але гідно попрощався і пішов.

-Мамо, ну ти даєш! — вигукнула Марійка. — Чому ти відмовилася?

Оля вечеряла разом із донькою й ділилася своїми почуттями.

-Це ж очевидно, що ти йому сподобалася, інакше б не запросив! Ти в мене дуже гарно виглядаєш, тому це не дивно!

-Не вигадуй, — відмахувалася Оля, — він просто ввічливий і хотів мені якось віддячити.

Вночі Оля ніяк не могла заснути — все згадувала незнайомця.

-А може, треба було піти? Я б нічого не втратила, просто поспілкувалися б і все. Ну то що вже, тепер уже пізно… — вона засмучено зітхнула і знову спробувала заснути.

Через кілька днів Оля знову мала йти до того лікаря, щоб зробити ще один зуб. Вона вирішила, що нехай уже він зробить все, що необхідно, а гроші колезі потім якось поверне.

Вийшовши від нього, Оля почула сигнал машини. Жінка повернулася й була надзвичайно здивована — з вікна автомобіля на неї дивився той самий незнайомець! Оля захвилювалася, але між тим вона встигла подумати про те, що сьогодні виглядає надзвичайно гарно.

-Це ви! — посміхнулася жінка якомога невимушеніше.

-Звичайно! А ви як думали, що я вас так просто відпущу? Е ні, я свою рятувальницю не залишу без винагороди, — чоловік щиро посміхнувся і вийшов із машини.

-Як ви дізналися, що я тут?

-Я ж говорив, що цей лікар — мій хороший друг. Ну ось я його й запитав, як вас можна знайти, а він сказав, що ви сьогодні якраз маєте прийти на прийом.

Оля була приємно здивована: значить, вона дійсно йому сподобалася.

-То яка ж винагорода мені має дістатися за такий хоробрий вчинок? — кокетливо запитала вона.

-Ну, найменше, що я можу зробити, це запросити вас на обід, — чоловік відкрив перед Олею дверцята машини та запросив сісти.

-Як вас хоч звати? — запитала нарешті Оля.

-Олег, а вас?

-А мене — Оля.

Після знайомства Оля з Олегом почали зустрічатися. Жінка дізналася, що він нещодавно розлучився, тому що дружина зустріла якогось іноземця на курорті й поїхала до нього.

Дітей у них не було, тому що його колишня не хотіла…

Стосунки Олі й Олега розвивалися так швидко, що за кілька місяців вона вже переїхала до нього.

Коли чоловік дізнався, що вона мусила позичити гроші, щоб потрапити на прийом до того лікаря, то був здивований:

-Це ж треба! Олю, це не інакше, як доля тебе туди привела. Ти знаєш, у мене з зубами ніколи в житті не було негараздів, а тут прямо на тобі! Я дуже вдячний твоїй колезі, за те що тоді вмовила тебе піти до мого друга.

Борг Олі Олег віддав Тані самостійно, подякувавши жінці за таке знайомство.

Іноді в житті трапляється так, що неприємні ситуації нам даються для того, щоб зустріти своє щастя…