Андрій повернувся з роботи. Зайшов у спальню і раптом, побачив, що Аня збирає свої речі. – Що трапилося, кохана? – здивовано запитав чоловік. – Андрію, я так більше не можу! Поговори з своєю мамою, – ледве стримуючи сльози, говорила дружина. – Що вона знову зробила? – Я сьогодні зварила борщ, а вона його взяла і вилила. Сказала, що він недостатньо червоний, – вже плачучи розповідала Аня 

Аня та Андрій одружилися коли їй ледве виповнилося вісімнадцять. Андрій ненабагато був старшим. Одружилися поспішно, як кажуть “по зальоту”.

Батьки Андрія були категорично проти такого шлюбу, особливо мама. Ну не про таку вона наречену для сина мріяла. Дуже їй сусідська донька подобалася. Та й нехай старше Андрія на пару років, та й нехай трохи повненька. Зате господиня яка гарна! У будинку чисто завжди, готує смачно, пироги пече. А Аня що? Та й не подобалося Тамарі Ігорівні, що дуже рано вони зблизилися. От Оля собі такого не дозволила б!

Коли Андрій повідомив, що у них з Анею буде дитина і вони планують одружитися, Тамара Ігорівна заявила, що не буде від неї благословення!

Звичайно, хлопець любив Аню, і вони зважилися.

Батьки ж Ані навпаки підтримали молодих і влаштували їм нехай і не пишне, але свято. А Тамара Ігорівна з гордості не пішла.

У належний термін народилася маленька донька Марійка. І серце Тамари Ігорівни розмерзлося. Завалила подарунками ще й жити запросила до них. Квартира у них була трикімнатна, а жили вони вдвох.

Порадившись, Аня та Андрій вирішили скористатися пропозицією батьків. Тим більше жити у квартирі батьків Ані просто стало нестерпно. Крім них, там жили брат із дружиною та двома дітьми. Молодим там ставало тісно.

Зібрали речі і переїхали. Перші кілька днів все йшло гладко. Тамара Ігорівна із захопленням займалася з онукою. Але потім почалося. Аня не так годує, потрібно по годинах, а не на вимогу. Не так тримає, не так сповиває, не так купає.

Андрій йшов на роботу, і Аня залишалася наодинці зі свекрухою. І чим далі тим більше наростало невдоволення невісткою.

Довго спить. І нічого, що дитина заснула лише о третій годині ночі.

Пора вже терте яблучко дитині давати. І нічого, що доньці ще тільки три місяці.

Не так віник тримає. Ганчірку не тією стороною по меблях водить.

Аня тільки підмітає, Тамара Ігорівна береться за віник, перемітає.

Пил протре, та знову за ганчірку.

Посуд миє, свекруха витягує і знову перемиває.

А якщо Аня нічого не робить, Тамара Ігорівна висловлює синові, що невістка ледарка.

Аня за приготування береться, свекруха тут як тут. Недосолене чи пересолене, моркву треба було соломкою порізати, а не терти, цибулю кубиками, а не півкільцями.

Аня витримала лише півроку.

— Андрію, я так більше не можу! Сил моїх немає! Ще трохи і я почну сваритися. Давай щось вирішувати!

— Так-так, люба, ще трохи потерпи.

Минуло ще трохи часу.

Якось повертається Андрій із роботи, а Аня речі збирає.

– Що трапилося?

Аня майже плакала розповідаючи, як свекруха вивалила щойно зварений борщ, який до речі у Ані виходив чудово, сказавши, що він недостатньо червоний.

І вони з’їхали. Зняли маленьку однокімнатну квартирку та живуть щасливо.

Ніхто не перемиває посуд, не каже, коли їм прокинутися, коли спати лягти.

Але ось нагодилася Тамара Ігорівна в гості до них навідуватися. Ну і за своїм звичаєм, ніс скрізь свій суєт. Як пил протертий, білизна випрана.

Аня мовчала, мовчала, але врешті-решт вирішила їй висловити.

— Тамара Ігорівна, щось Ви до нас зачастили… Моя мама набагато рідше їздить і завжди заздалегідь дзвонить і попереджає…

— Ну, маю ж я знати, як тут мій син живе.

— А вам не здається, що він уже виріс?

Слово за слово, посварилися вони. Пішла Тамара Ігорівна, голосно грюкнувши дверима.

— Моєї ноги більше тут не буде!

А ввечері Андрію сказала:

— Утихомири свою маму! Або ми з тобою розлучимося!

Але Тамара Ігорівна вона як паровоз. На неї слова сина не діють. Вона продовжила пхати свій ніс у життя молодих. Ну і здобула те того, що Аня та Андрій все-таки розлучилися.

Щоб син не сумував, Тамара Ігорівна терміново почала шукати Ані заміну. І таки найшла. Ту саму сусідську доньку.

Ну Оля і взяла в оборот нову свекруху. І тепер вже не невістка по струнці ходить, а Тамара Ігорівна. Плаче тепер, Аню згадуючи.

А Андрій часто навідує доньку та колишню дружину. Потай від матері та дружини. Та на Аню задивляється. Перше кохання все-таки.

Ходив, ходив, та якось прийшов і більше не пішов. З Олею розлучилися. Правда, зі скандалом.

З’їхали Аня та Андрій на нову квартиру, та адресу мамі сказати забули. Так, іноді самі в гості приїжджають у великі свята. І тепер Аня для Тамари Ігорівни, найкраща невістка!