Оксана виходила заміж. Після реєстрації молодята вирушила до парку на фотосесію, Оксана поправляла макіяж, сидячи на лавці. Раптом, до неї підсіла жінка років 60, сказавши, що хоче поговорити. Оксана здивувалася, адже вони не знайомі. – А ти ж не рідна дочка, у тебе інші батьки, – сказала дивна жінка

Оксана готувалася до весілля. Її коханий Михайло зробив два тижні тому пропозицію, і вона з радістю погодилася. Рік відносин показав, що вони створені один для одного, кохання було сильним і взаємним.

Минув місяць, весілля відбулося, Оксана тепер дружина! Після реєстрації молодята та їхні друзі вирушила до парку на фотосесію, Оксана поправляла макіяж, сидячи на лавці, Михайло стояв з фотографом. Раптом, через кущі вийшла жінка, років 60, і мовчки сіла на лаву. Оксана вирішила, що їй погано, і запитала, чи може допомогти чим.

Жінка сказала, що все гаразд, вона просто хотіла поговорити. Оксана здивувалася, адже вони не знайомі. Те, що вона потім почула, шокувало її.

– А ти ж не рідна дочка, у тебе інші батьки. Так вийшло, що рідна мати народила тебе, ще зовсім дівчинкою, і її переконали відмовитися від тебе.

– Не може бути, Ви мене з кимось плутаєте.

– Ні, ось поглянь на фото і все зрозумієш.

Жінка показала фотографію, на якій Оксана побачила себе, тільки в іншому одязі та з іншою зачіскою.

– Справді, ми схожі, але це нічого не означає, що вам від мене потрібно?

– Погано твоїй матері, скоро її не стане, нездужає сильно, ось і вирішила розшукати тебе, і розповісти, що все життя любила тебе, і дуже шкодувала про свій вчинок.

Оксана не знала, що сказати. У голові був сумбур, думки плуталися. Жінка сунула Оксані папірець з адресою, і сказала, що якщо надумає відвідати рідну маму, ось адреса, і пішла.

Оксана вирішила поки що нічого нікому не говорити, і все перевірити. Весілля тривало за планом, але Оксана весь час думала про цей інцидент. Адже ніколи в житті вона не подумала б, що прийомна, і до кінця не вірила у історію цієї жінки.

За кілька днів після весілля, Оксана, сівши у свою машину, поїхала за адресою з папірця. Це було маленьке село, за 3 години їзди, Оксана ніколи там не була раніше. Насилу відшукала маленьку хатку, і несміливо постукала.

Двері відчинила худа, висока жінка. Оксана зрозуміла, що це Вона.

– Привіт. Мене звуть Оксана, і мені сказали, що нібито Ви моя мама. Приїхала дізнатися, що відбувається.

Жінка запросила Оксану до столу, налила чай і почала свою розповідь.

“Мати в мене завжди була строга, працювала начальницею, і виховувала мене одна. Батько кинув її ще в молодості, як тільки я народилася. Вона нелюбила всіх чоловіків, і мене налаштовувала проти них”.

У старших класах я закохалася в однокласника, почали зустрічатися і завагітніла. Йому я нічого не сказала, злякалася. А ось мама здогадалася про все, коли мене почало каламутити вранці. Вона сильно сварла мене, обізвавши поганими словами. Вона не хотіла нічого чути про моє весілля після школи, дитину, і переконала відмовитися від тебе після пологів. Я дуже боялася матір, і не могла не послухатися.

Вона відправила мене до тітки в інше місто, щоб ніхто нічого не дізнався. У школі вона сказала, що я переїхала терміново, щоб доглядати тітку. З нареченим я навіть не попрощалася. Народила у місцевому пологовому будинку, і одразу написала відмовну. Мені не хотілося цього робити, але я розуміла, що я не маю іншого виходу.

Тебе бачила мигцем. Мені було дуже важко на серці, і все життя я докоряла собі за слабкість. Мама була задоволена, що все сталося, як вона хотіла. Мені видали атестат, іспити я не складала, мама домовилася якось. Я відучилася в інституті, працювала ветеринаром. З матір’ю майже не спілкувалася, не могла пробачити їй.

Заміж я не вийшла, дітей більше не було. Життя пройшло даремно. Весь час думала, скільки років тобі зараз, яка ти стала.

Нещодавно дізналася, що жити залишилося мені недовго. Тебе знайшла за допомогою знайомої, у неї сестра працювала раніше в пологовому будинку, і зі своїх зв’язків вона дізналася, хто тебе забрав. Я вирішила знайти тебе і все розповісти, дякую сусідці, знайшла тебе. А ще, так хотілося побачити тебе перед своїм відходом. Донечко.

Жінка заплакала, і стала навколішки перед Оксаною. Тій було дуже ніяково, вона не знала, як поводитися.

– Та Ви не хвилюйтесь, у мене дуже хороші батьки, вони мене люблять, і я їх, і я дуже вдячна Вам за своє народження. І не картайте себе, це було не Ваше рішення, я не ображаюся. У мене все чудово, вийшла заміж, хочемо дитинку…

Жінка мовчки плакала, і гладила Оксану по руці.

– Будь ласка, не приїжджай більше до мене, побачились, і добре, я все розповіла тобі, що хотіла. Так, ще ось що. Батька твого вже немає, він так і не дізнався про твоє існування, інакше не пробачив би. Мами моєї теж немає вже, перед тим як її не стало, вона плакала і просила вибачення, але я так і не змогла її пробачити. Будь щаслива, моя маленька!

Жінка подарувала Оксані обручку з синім каменем, дуже просила взяти, на згадку про неї.

Оксана їхала додому і думала про всю цю історію. Ось як буває, живеш собі, радієш життю, і на тобі ось, новини такі. На батьків вона зла не тримала, розуміла, чому вони приховували, що вона не рідна. І на рідну матір у неї не було образи, було дуже шкода цю нещасну, самотню жінку, мати якої зіпсувала їй все життя.

Оксана нікому нічого не розповіла, ні батькам, ні Михайлові. Нехай все лишиться, як і було. А колечко лежало в тумбочці, іноді Оксана дивилася на нього, і згадувала про ту, яка її народила.

Як часто, люди роблять якісь вчинки, і все життя шкодують про це, але вже пізно.