– Наталю, ти не забула, про день народження мами? – Звісно, любий, не забула, – Наталя, нишком зітхнула. У суботу вони з подарунком були на місці. Всі розсілися за стіл і Денис вирішив сказати тост. – Люба наша матусю! Вітаємо тебе! І у нас для тебе сюрприз – ми чекаємо малюка! – Денис радісно глянув на матір. За столом запала тиша. – Сюрприз?! Це не сюрприз, це неподобство, – не стрималась Ірина Анатоліївна

– Наталю, ти не забула, що ми в суботу йдемо на день народження до мами?

– Звичайно, милий, пам’ятаю. – Наталя, непомітно для чоловіка, зітхнула. 

Останнім часом Наталя помітила прохолодне ставлення свекрухи до себе. Якщо не сказати зневажливе, з ноткою ворожості.

Вони познайомились із Денисом у парку, на пробіжці. Дуже незвичайно. Він зігнувся зав’язати шнурок на кросівці, а вона, заздумавшись, налетіла на нього ззаду. Потім вони посміялися з її неуважності і пішли пити каву в найближчу кафешку.

Непомітно зустрічі на пробіжці переросли на щось більше, і вони почали зустрічатися. Одружилися за півроку.

-Наталю, я хочу велику родину і багато дітей. Люблю дітей. Ніколи не забуду свого дитинства. У мене ні сестер, ні братів. Це дуже погано. Завжди заздрив великим сім’ям. Вони такі дружні, такі згуртовані, чи ні.

Наталя була з ним цілком згодна. На відміну від Дениса, у неї було два брати і сестра. І вона навіть не сумнівалася, що матиме дітей не менше.

Мама Дениса під час знайомства зустріла її дуже стримано. Сухо запитувала про батьків, де мешкають, чим займаються. Дізнавшись, що вона приїжджа, та ще студентка, абсолютно втратила до неї інтерес і час, що залишився, сумно колупала тортик, позіхаючи і дивлячись на годинник.

Весілля зіграли у гарному ресторані. З Житомира приїхали батьки Наталі, брати і сестра. Урочистість пройшла весело та галасливо. Молоді були щасливі, не відходили один від одного, на них приємно було дивитися.

Буквально за три місяці Наталя оголосила Денису, що скоро вони стануть батьками. Денис на радостях подарував дружині колечко із діамантом. Мама Наталі плакала від надлишку почуттів у телефонну трубку. Тільки мама Дениса, Ірина Анатоліївна, прийняла новину скептично, затиснувши губи.

– Що так швидко дитину завели? Для себе пожили б, – єдине, що вона знайшла сказати. 

-Мамо, люба. Я буду батьком, це чудово! А ти бабусею, до речі. Невже ти не рада?

У належний час народився міцний, здоровий хлопчик. Денис був щасливим. Наталя займалася дитиною та будинком. Денис дуже добре заробляв і вона могла дозволити собі і помічницю, і няню, але вирішила робити все сама. І в неї, треба сказати, це чудово виходило. Вона встигала все. І прибрати і приготувати чоловікові чудову вечерю. До того ж із неї вийшла чудова мама. На сімейній раді було вирішено, що вона на роботу поки не вийде, а займатиметься дитиною та господарством.

Але коли синові виповнився рік, Наталя зрозуміла, що знову в полодені. Вони дуже хотіли дівчинку. А мрії мають звичку збуватися.

Народилася дочка Марійка. Тепер про вихід на роботу не могло бути й мови. А Наталя й не рвалася. Її все влаштовувало. Чоловік її любив, чудово забезпечував. У них було двоє прекрасних дітлахів та хороший будинок.

Єдине, що додавало ложку дьогтю в їхню бочку меду – незадоволене обличчя свекрухи.

-Денисе, я не розумію, чим твоя мама так незадоволена. І що я не так роблю? Не знаю, що й думати, – часто ображено казала Наталка. На що чоловік відповідав, щоб вона не звертала уваги.

-Наталя, ну вона літня людина. А в них, знаєш, свої причуди у голові.

Діти росли, бізнес Дениса процвітав, Наталя була дуже щасливою з Денисом. Він виявився чудовим чоловіком і чудовим татом.

Якось недільного вечора вони вирушили погуляти всією родиною і Наталя відчула себе недобре. У них виникли деякі підозри і прийшовши додому, вона зробила тест на вагітність. Він виявився позитивним!

-Як же чудово! У нас буде третє маля! Якраз на мамин день народження і оголосимо. Ось сюрприз буде! – Денис радісно обійняв дружину.

-Денисе, ти думаєш це хороша ідея? -Наталя скептично подивилася на чоловіка.

-Звичайно хороша! Мама матиме трьох онуків. Чи це не щастя?

У суботу вранці вони купили мамі розкішний букет квітів, заїхали за подарунком до ювелірної крамниці та у призначений час були на місці.

Мама зустріла їх у ошатній сукні, з красиво покладеним волоссям та усмішкою на обличчі. Вона обняла сина, стримано поцілувала онуків і з гримасою підставила щоку невістці для поцілунку.

Гостей було чоловік десять, не рахуючи їх. Всі були в піднесеному настрої і постійно піднімали келихи за здоров’я іменинниці.

-Мамо! Дорога наша матуся! Ми, усією нашою сім’єю, вітаємо тебе з днем ​​народження і бажаємо всього найкращого. Будь здорова та щаслива! А ще у нас тобі сюрприз – ми чекаємо третього малюка! – Денис радісно оглянув оточуючих.

За столом запанувала мовчанка. Навіть стало чутно як двома поверхами вище заплакала дитина.

-Сюрприз? Це не сюрприз, це неподобство. Знову дитина.. Наталя, та ти працювати просто не хочеш, а спеціально народжуєш цих дітей пачками! Один за одним, один за одним. Сіла моєму синові на шию і ніжки звісила. І ні сорому ні совісті немає. Як сир у маслі катаєшся. – мама Дениса промовила ці слова голосно, виразно, з неприхованою злістю.

Всі ніби перестали дихати і спостерігали за тим, що відбувається, з цікавістю. А Денис здавалося не вірив у почуте.

-Мамо.. Мамо, що ти говориш.. Це ж твої онуки, в кінці кінців. І взагалі, це наша справа з Наталкою скільки ми матимемо дітей. Тобі має бути соромно за свої слова. І ти не смієш ображати мою дружину, це низько. А тепер ми їдемо.

Вони встали з-за столу і почали квапливо збиратися та одягати дітей. Наталя мало не плакала від образи, губи її тремтіли.

У машині якийсь час вони їхали мовчки. Потім Денис заговорив.

-Наталя, я прошу у тебе вибачення за свою матір. І..У мене, якщо чесно немає пояснення тому, що сталося.

А у Наталі, ніби настало осяяння. Вона знайшла пояснення поведінці свекрухи. Та просто їй заздрить. Заздрить, що у них буде троє дітей. Що Наталка не працює. Що в неї чудовий чоловік, і він її повністю забезпечує. Сама свекруха виховувала сина одна, ледве кінці з кінцями зводила. І жила на копійки, заощаджувала на всьому. І працювала на двох роботах, щоби купувати необхідне. А тут з’явилася молодуха, вдома сидить, дітей народжує, живе на втіху. А її син усі ці задоволення оплачує. Прикро ж.

Вони їхали всю дорогу мовчки, кожен думав про своє. Але одна спільна думка не давала їм спокою. Що з цим робити?