Віра повернулася додому. Віктор, як завжди, сидів за компютером. Жінка переодяглася і почала готувати вечерю, на очі виступили сльози. – Ти чимось засмучена? – запитав Віктор. Вона різко обернулася: – Я більше не можу так. Я не можу все тягнути сама, поки ти нічого не робиш, – раптом сказала Віра. – Якщо вже до цього дійшло, то я маю тобі дещо розповісти, – промовив Віктор і пішов у кмнату. Повернувшись, у руках чоловіка була якась дивна папка з документами

Це справді вже було занадто. Їхні стосунки явно зайшли в глухий кут. Останнім часом її чоловік дуже змінився.

Вранці Віра зустрілася із подругою. Вони разом підробляли – продавали сумки в інтернеті. Оксана мала знайомства на оптовій базі. І їм привозили сумки із нових колекцій. Націнку вони під час продажу давали невелику і товар йшов на ура.

Вони обговорили, скільки вкладуть у наступне замовлення.

Вигідно було брати більші партії. Тож подруга і взяла її у напарниці. Щоб скидатися наполовину, і загальна сума замовлення була більшою. Оксана, на відміну від Віри, була незаміжня. Виглядала на всі сто і жила, як вона сама говорила, собі.

Насамкінець Оксана запитала:

– Як там твій Віктор? Працює?

Віра зітхнула і відвернулася.

– Моя тобі порада – жени його. Якщо чоловік любить, він все для дружини зробить. А твій ….. Та він тебе не вартий. Таку, як ти, на руках треба носити. Коли він тобі квіти дарував востаннє?

Віра ледве стрималася, щоб не заплакати. Віктор півроку тому звільнився з роботи. Не спрацювався з начальником. І поки що нічого не знайшов. Це було прикро. Адже Віра і працювала, і підробляла. І чомусь з усіма ладнала.

А він……потерпіти не міг. А ще дитину хотів. Який із нього батько!

***

Віктор був вдома. Сидів за компютером і вдавав, що зайнятий чимось важливим.

Віра різала цибулю, і на очі виступили сльози.

– Ти чимось засмучена, Віра?

Вона різко обернулася. Він стояв і дивився на неї так, що Віра забула всі свої образи.

– Це просто цибуля, я обід готую, – вона витерла очі зап’ястям. 

Їй самій дуже хотілося в нього вірити. Але після розмови з Оксаною, Віра не знала, що й думати. Просто весь останній місяць після звільнення з роботи він нічого не робив.

Оксана каже їй, що не варто псувати собі життя. Якщо чоловік так поводиться – треба відразу розбиратися. І Вірі це було прикро. 

– Ні, мій Вітя все одно добрий. І повинна підтримувати його у всьому, – подумала жінка. 

***

– Віро, дякую, що ти віриш у мене, – Віктор був у чудовому настрої, – ти справжня подруга на все життя. Ніхто так не розуміє, як ти, що для чоловіка дуже важлива робота. Як гадаєш, чим я був зайнятий весь цей час? Ми оформили ліцензію! На проведення проектних робіт!

Ми відкриваємо своє проектне бюро! Олексій та Толік вже теж звільнилися. На старому місці працювати неможливо – вони просувають тупі рішення зверху. А нам відповідати. А ти ж знаєш – я не підписуватиму те, в чому я не впевнений на всі сто!

Віктор закрутив Віру по кухні:

– Тепер усе буде гаразд. Ти вибач, я просто дуже переживав, доки ми готували документи. Тому тобі нічого не розповідав. Ти то яка в мене крута. І працюєш за двох. Та ще й бізнес із сумками розкрутила. А я тут як фуфло якесь.

Але тепер все буде чудово! Віриш мені?

Віра зітхнула, як дитина, що наплакалася: – Вітя, ну звичайно вірю!

Незабаром справи у Віктора пішли вгору. Було видно, що робота йому до душі. Тепер його й удома не застати. Усе з хлопцями у Бюро.

В один із вихідних Віра поїхала з Оксаною на склад за партією сумочок.

– Привіт, ну як ти? Як твій Віктор?, – Оксана зморщила носик, – все відпочиває?

– Привіт, а як у тебе справи? Як особисте життя? – запитанням на запитання відповіла Віра.

-Ну я ж тобі говорила – я себе ціную та поважаю. Аби з ким зустрічатися не буду.

Ось зустріну гідного, тоді побачимо.

Віра привітно усміхнулася:

– Кожному своє. У нас із Віктором все добре.

– Ну, ну, не цінуєш себе, Віра. Кажу ж, не вартий він тебе!

Віра посміхнулася.

Через якийсь час Віра перестала займатися сумочками.

Віктор покликав її на роботу до свого Бюро.

Адже Віра працювала не за фахом. А хороший бухгалтер їм був дуже потрібен.

Спілкування Віри та Оксани зійшло нанівець. Віра особливо й не шкодувала – у них були різні погляди.

Через якийсь час Віра дізналася від спільної подруги, що Оксана зустрічалася зі своїм лікарем. Він був одружений, і Оксана знала про це. Але у підсумку в Оксани нічого не вийшло.

– Треба ж, а я тобі не розповідав. Пам’ятаєш, коли в мене були проблеми? Оксана твоя дзвонила мені. Зустрітися пропонувала, – Віктор обійняв її: – Віра, люба, не хотів розповідати, але ти начебто тепер з нею не товаришуєш.

Віра тепер із подругами не ділиться особистим.

Адже тільки найближчі люди можуть переживати разом із тобою. Якщо любиш, не варто слухати чужі поради. Треба просто довіряти своєму серцю та коханому.

Влітку Віра та Віктор поїхали до його бабусі в село. Віра чекала на дитину і вони були щасливі.