Сергій з Оленою повернулися додому. Відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні. – Вечеряти будеш, – запитала Олена. – Ні, у твоїх батьків повечеряв, – відповів чоловік. Раптом дружина уважно подивилася на Сергія, і сказала: – Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Сказала, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися? Сергій застиг, він знав, що на тому фото

Ситуація, знайома всім. Сім’я, дружина, діти. Все добре і гладко. І раптом – у чоловіка інша! І летить у прірву налагоджене життя, встають дибки родичі та знайомі, і лише пара вірних друзів намагається підтримати нерозумного: тримайся, мовляв, усе налагодиться.

А чи налагодиться? А як і налагодиться, то як?

Сергій одружений вже десять років. Все добре, дружина, діти, дім, робота. Дача у вихідні. Влітку відпустку з дітьми-школярами. Батьки по обидва боки, то дітей заберуть, то на вечерю прийдуть, то запросять до себе. А йому вже тридцять п’ять. І дружині також.

Все як по маслу. І раптом… Він закохався. Їй двадцять один, вона красуня з журналу мод, молодий фахівець, яка щойно закінчила університет. Очі, ніжки, джинсики, каблучки, які так і цокають по його схвильованій душі.

А тут дощ, і вона без парасольки. Ну невже він не підвезе її додому? Він же вихований чоловік. Та й на каву по дорозі зупинитися не гріх, просто так, побалакати про роботу та про погоду. І все. Він влип. А за тиждень він вже в неї вдома, у затишній однокімнатній квартирці. І він не може без неї.

І що, що він старший за неї! Та він помолодшав років на десять і почувається, як вперше закоханий хлопчисько! Але не все так гладко. Їхні почуття і бажання не завжди сходяться в одній точці.

Йому б замкнутися з нею в райському куточку її квартирки і не відпускати від себе ні на хвилину, насолоджуючись її неприборканою молодістю та пристрастю.

А їй хочеться то до клубу, то до кафе, то на дискотеки. А в нього це все в минулому, і зовсім нецікаво гуляти та танцювати мало не до ранку. Його вдома чекають. Затриматись він, звичайно, може, але до розумної межі.

А тут ще й грошове питання: їй подарунки потрібні, дорогі ресторани, театри – все це атрибути гарного життя її, чарівниці, яка має зрілого чоловіка.

Все заходить надто далеко. Вдома нещасна, заплакана дружина (шила в мішку не приховаєш), нервові діти, розлючені батьки. Усі вже розуміють, що до чого. Та й на роботі дивляться косо. Друг за секретом повідомив, що до великого начальство дійшло. Вирішують, кого скоротити: його чи її.

Ситуація тупикова. Потрібно шукати якийсь вихід. І йому, як не дивно, допомагає його дружина. Цю нічну розмову Сергій не забуде ніколи. Це вже потім він дізнався, що вона перешерстила інтернет у пошуках виходу і знайшла для себе єдине правильне рішення: не скандалити і не істерити, а поговорити серйозно, і розставити все по своїх місцях.

Дослівно передати цю розмову складно. Але суть приблизно така.

Дружина не ображала його молоду подругу, а лише намагалася пояснити, що жінка у цьому віці – ще не зріла. Юні та легковажні, поняття не мають, що таке кохання, для них будь-яка закоханість – привід для стосунків. Не з одним, так із іншим. Аби їй було добре з ним і комфортно. Але чи це надовго?

– Але ми з тобою теж не набагато старші були, коли побралися, – несміливо заперечив Сергій.

– Ми були старшими і однолітками. Одружилися, створили сім’ю, пройшли через багато пліч-о-пліч. Дітей виховуємо. Що ти порівнюєш? Чи різниці не бачиш і не відчуваєш?

Але він відчув різницю, коли буквально наступного дня його кохана заявила:

– Хочу на Мальдіви! Готель вже підібрала. Увечері скину на пошту. Вирішуй питання з відпусткою для нас обох. А сьогодні я у нічний клуб. Ти зі мною?

Сергій подивився на її ідеально підведені стрілки, пухкі губки, розпущенні кучері і відмовився без найменшого жалю. А після роботи посадив у машину і сказав:

– Ти ж не розраховувала на те, що я вічно виконуватиму твої забаганки? У нас із тобою перебір. І стосунки нікуди не ведуть. Тож розлучаємося. Без питань.

Дівчина глянула на нього здивовано, піднявши брівки і відповіла:

– Ну і добре. Не велика втрата.

І поки він востаннє підвозив її до будинку, вона мило говорила з якимось Ігором, домовляючись про зустріч у нічному клубі. На прощання вона надіслала йому повітряний поцілунок і сказала звичайним тоном: «До понеділка». Ну так, на роботі доведеться зустрічатися.

Його захлеснула якась гірка образа на себе самого. Що це було? Навіщо вона була йому потрібна, коли з дружиною все так добре та просто? На ці питання він так і не зміг відповісти.

Цієї ночі дружина поїхала до батьків, мама просила допомогти по дому. Він весь вечір провів із дітьми, вони грали у «Монополію», дивилися фільми, їли морозиво. Він вислухав усі їхні шкільні новини та плани на канікули та зрозумів, що він щасливий саме тут, у цьому життєвому просторі.

А лягаючи спати, діти майже хором запитали: чи не кине він їх. Було так соромно, що краще під землю провалитися. Довелося пояснювати, як він любить їх та маму.

Наступного ранку разом із дітьми вирушили до бабусі з дідусем. Теща з тестем зустріли його трохи натягнуто, дружина рівно, як ні в чому не бувало. Тільки не цмокнула при зустрічі, як завжди.

Був сімейний обід, і йому здавалося, що все налагоджується, приходить у норму. Він звільнився від своїх «любовних» пут, повністю повернувся до сімї.

Але ввечері, повернувшись додому і відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні, і вона сказала йому:

– Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Несла якусь маячню, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися?

Сергій застиг. Це відлуння його косяка, чоловічої слабкості та неспроможності. Як, як він міг допустити таке?! Ні слова не кажучи, він вийшов на балкон і глибоко дихав свіжим повітрям, щоб хоч трохи прийти до тями.

Якими словами тепер порозумітися з дружиною, щоб вона повірила йому? Доводити, що він нелюбить цю…, з якою насолоджувався довгими шаленими вечорами?

Він не став ні виправдовуватися, ні пояснювати, що там усе скінчилося. Доводити треба ділом, а не словами. У понеділок він написав заяву за власним бажанням і його відпустили. Престиж фірми теж справа не остання. Їм не потрібні ні плітки, ні скандали.

Цілий рік він загладжував свою провину перед дружиною. Знайшов роботу не гірше за колишню. Усі вечори проводив вдома, діти не відходили від нього на крок. Дружина зберігала спокій та витримку. Вела господарство, була привітною та веселою. На подружньому обов’язку не наполягала, категорично відмовлялася від найменших спроб чоловіка якось зблизитися.

Але і цей лід поступово розтанув у невеликому будиночку на березі моря, куди він відвіз її наступного літа. Це був їхній «медовий місяць» після довгої розлуки їхніх душ.

І Сергій остаточно зрозумів, що немає в нього нікого дорожчого і коханого за цю жінку, яку він мало не втратив і не розміняв своє дороге щастя на грошові втіхи. І навіть у цьому йому допомогла саме вона, його єдине кохання, жінка, яку він обожнював!