Галя накрила шикарний стіл. Вона приготувала улюблені страви сина – домашні вареники, курку, олів’є. Поприбирала в квартирі. Галя хвилювалася, адже Сергій мав познайомити її з його дівчиною. Вона чекала і думала про те, як вона має поводитися. Раптом подзвонив син і сказав, що вони не приїдуть. Вероніка заслабла. Тут Галина все й зрозумілі – вона була права! Сергій такий же, як його батько

-Ой, не знаю, Оленко, як із цією дівкою розмовляти! – сказала Галя.

-Ну, давай, ще зачини перед нею двері, – сказала Олена. – Син тобі спасибі скаже…

-Та все я розумію. Але вдіяти нічого не можу. Не люблю я цю Вероніку…

Оленка задумалася, а потім сказала:

-Галю, я не розумію. Сергій що, її до тебе в квартиру жити привів? Гроші в тебе бере? Щасливі вони, та й відчепись від них! Ти на інших подивися! І нічого викаблучуватися, хлопець не витримає і сваритися буде з тобою.

Галя дізналася від зовсім сторонніх людей, що її син зустрічається з дівчиною. Сказала про це Світлана, її колега по роботі. Вона кліпала своїми очима і розповідала:

-Як? Ти нічого не знаєш? Він її в місто до себе забере!

Оце новини! Оце синочок виробляє!

Сергій був дуже гарним хлопчиком. Син займався спортом, добре вчився. Потім пішов на хорошу роботу. Гроші заробляв непогані, допомагав мамі щомісяця, переказуючи кругленьку суму.

Ця допомога була дуже доречною – Галя мала кредити. Не розрахувала вона своїх сил, коли користувалася карткою.

Син надсилав їй фотографії, як він добре живе в іншому великому місті. Галя пишалася Сергієм і раділа, що він виріс таким розумником.

Поки його однокласники бігом одружувалися, заводили дітей, а потім сиділи на грошах своїх батьків, її хлопчик робив кар’єру.

Через рік син приїхав у відпустку, яка пролетіла миттєво. Сергій повернувся назад.

А потім влітку він взяв і звільнився з роботи. Сварка у них була, звісно. Галя кричала, що він нерозумний, роботи тут вдома не знайде, житиме на копійки від зарплати до зарплати. Але син був упертий:

-Мамо, та не буду я тут жити. Я в Київ збираюсь. Працюватиму, вчитимуся – не пропаду.

Він швидко знайшов квартиру і заплатив за оренду.

-Ось, дивись, як розумні люди роблять! Працюють і квартири купують, а потім здають в оренду отаким, як ти! А всього-то й треба було попрацювати років з чотири! – кричала Галя.

Потім, звичайно, Галя заспокоїлася трохи: Сергій – хлопець цілеспрямований, не пропаде. Сама йому валізу збирала. І який же був її стан, коли почула від Світлани таке – не один синочок їде, з дівчиною.

А друг Сергія під час випадкової зустрічі сказав:

-Тьотю Галю, а ви що, не знаєте? Він у відпустці з нею познайомився. Вони все вирішили ще тоді, восени.

Вони вирішили… Чи вона все вирішила? Захотілося дівчинці пожити у великому місті, ось вона й обкрутила його. І який, га? Навіть матері нічого не сказав. Галя дуже образилася.

Трохи згодом вона дізналася подробиці про «кохану» Сергія і не знала, що й робити – дівчині ледь було вісімнадцять і жила вона з бабусею. Чудово!

Галя вирішила поговорити з сином. До від’їзду залишалося зовсім мало.

Вона зберігала витримку і спокій, граючи у «все розуміючу матір».

Син довірився їй і все розповів. Очі у Сергія блищали, він, розповідаючи про Вероніку, виглядав таким щасливим…

Галя намагалася посміхатися і не висловлювати своє невдоволення. Та в душі вона була категорично проти цієї Вероніки.

Її подруга Олена, була прямолінійною:

-Галю, припини. Як ти себе поводиш! Познайомся з нею хоча б, а потім сварися вже!

Галя вибачилася і виявила бажання познайомитися.

Син зателефонував, голос був радісним. Домовилися про зустріч на наступні вихідні – вони якраз збігалися з вихідними у Сергія на новій роботі.

Галя влізла у борги і накрила шикарний стіл.

Приготувала улюблені страви Сергія: домашні вареники, курку, олів’є… Квартиру вимила.

Вона хвилювалася, чекала, думала про те, як вона має поводитися.

-Бути простою й веселою? Чи іронічною і гордовитою, як королева? Чи доброю і ласкавою? Оце задачка… – міркувала вона.

Раптом подзвонив син і сказав, що вони не прийдуть – Вероніка заслабла.

Виявляється, вони приїхали вже вчора, переночували у бабусі Вероніки, а зараз з’ясувалося, що кохана заслабла.

Галя відчайдушно сумувала за сином, злилася, ревнувала і плакала щодня.

-Все йде по спіралі, по спіралі, – була в голові одна й та сама думка. – Все як у нас із Миколою.

Галя познайомилася з батьком Сергія у вісімнадцять років.

Стояли хлопці біля кафе і запросили їх з подругами. Всю ніч було весело, хлопці виявилися працівниками цього кафе, де вони і святкували день народження Миколи.

Галя танцювала з іменинником, а потім уся компанія зібралася у гості до одного з хлопців.

В ту ніч у них все і сталося…

Вранці вона прокинулася, вибралася з-під руки Миколи, тихенько вдягнулась і побігла в гуртожиток. А ввечері він зустрічав її біля дверей коледжу. Закрутилося кохання, закрутилося…

Сергій був весь у батька – такий самий спокійний і флегматичний.

З Миколою Галя навіть не сварилася. Коханий забрав її з гуртожитку і привів дівчину додому.

Майбутня свекруха нічого не говорила, була легка у спілкуванні та доброзичлива.

Вона навчила Галю готувати обід, прати, вести побут. Ні разу слова кривого не сказала. Любити Галю – ні, не любила, це відчувалося.

Навіть, не соромлячись Галю, говорила, що Микиті потрібна зовсім інша дружина. Галя не зважала на її слова – у голові вітер, у животі – метелики.

Мати Галини дізналася про те що дочка пішла з гуртожитка і живе в якогось хлопця. Була сварка, а потім знайомство з «нареченим». Вона була не в захваті від Миколи, але теж нічого не сказала.

Через три роки Галя отримала свій диплом. Ось тут мама вчасно й наспіла:

-Залиш його. Він ніякий. Житимеш у квартирі тітки, вона до родичів поїхала. Роботу я знайшла.

Зранку Галя провела Миколу на роботу, а через годину закрила квартиру і поїхала до матері. На душі було сумно – так вона ще ні з ким не вчиняла.

Вдома вона посиділа п’ять хвилин і повернулася до коханого.

Через тиждень Микола і Галя подали заяву в ЗАГС. Восени зіграли весілля. Мати Галі відповідала за стіл, батько Миколи допоміг грошима, а свекруха сказала, що на весілля не прийде.

Але в останній момент з’явилася в кафе з купою подружок і музикантами. Загалом весілля пройшло нормально, як у людей. Нормально, якщо не зважати на те, що буквально за тиждень до одруження Галя зрадила своєму нареченому. З одногрупником. У перший раз, але не в останній…

Чи знала про це свекруха? Напевно, так. Але вона мовчала. Галя пам’ятала, як хвилювалася, коли дізналася, що вагітна. Пронесло: дитина була викапаний Микола.

Коли вона займалася пелюшками та сорочками – загуляв Микола. Він десь ходив із друзями ночами і приходив додому, у квартиру, подаровану батьком, веселий.

Так і жили вони ще чотири роки. Поки Сергійко спить, Галя до коханця бігала на годинку-другу, щоб встигнути повернутися додому і приготувати обід чоловікові.

А чоловік завжди з роботи затримувався, а то й взагалі не приходив.

Сергійка він, правда, любив, міг годинами гратися з сином, читав йому казки.

Галя давно не жила з Миколою, як з чоловіком, а потім просто запропонувала розлучитися.

Чоловік просто погодився. Жоден із них не подумав про дитину.

Сергійко цілий рік після розлучення не хотів приймати обставини, що склалися, плакав.

Вистачило розуму в обох не влаштовувати поділ майна, виплату аліментів та зʼясовування того, з ким хоче залишитися Сергій.

Він жив день у батька, день у матері. Складно було. Микола сина балував, а Галя ставилася до нього із строгістю, особливо коли школа почалася.

Сварилася багато разів з приводу навчання, але виховала хорошого хлопця.

Згодом Галя зрозуміла ставлення до себе свекрухи. Невісткою вона була поганою, чесно кажучи. Юна безперспективна дівчинка, яка нахабно оселилася в чужому будинку. Бідолашна мама Миколи…

І ось, здрастуйте – син пішов по-стопам батька. Що ж далі?

Вона взяла телефон і набрала номер, який знала напам’ять.

-Синку, привіт.

Голос сина був напружений.

-Привіт.

-Твоя мати нерозумна, ти знаєш?

Внутрішнім чуттям Галина зрозуміла, що син усміхається:

-Ну… Я здогадувався.

-Отже, так. Ви не образитеся, якщо я приїду до вас у гості? Обіцяю поводитися добре – сварок не буде, Вероніку не турбуватиму!

-Ти серйозно, мамо? – запитав Сергій.

-Обіцяю!

Вранці Галина сіла в автобус. У далекому прекрасному місті на неї чекали діти.

Вона дивилася у вікно і посміхалася: будь що буде.

Вона була поганою невісткою, дружиною та свекрухою, але поганою матір’ю вона бути не хотіла.