Олена сиділа і сумно дивилася у вікно. – Вже тридцять пʼять, а я все сама! – ледь не плакала вона. Раптом почувся стукіт у двері. – Хто б це міг бути так пізно? Сусідка, мабуть? – подумала Олена. Вона відкрила двері й ахнула! На ґанку стояв незнайомий чоловік. – Добрий вечір. Вибачте, але я заблукав, – сказав він розгублено. – Здрастуйте, проходьте, – по-хазяйськи сказала Олена. – Сідайте за стіл. У мене переночуєте, бо бачте, яка погода. Олена поставила чайник, зробила бутерброди. Чоловік залишився на ніч, а зранку Олену чекав сюрприз
Є жінки, яким долею визначено бути самотніми. Саме до них відносила себе Олена. Зникає село. Раніше було галасливо, весело, працювали
Read More