Ніна Петрівна відкрила очі і побачила біля ліжка свого сина Василя. – Синку, – тихенько покликала вона. – Мамочко, – одразу ж почув тихий материн голос син. – Ти прийшла в себе, як добре. Я так хвилювався. – Я сказати тобі дещо хочу… – непрохана сльоза скотилася по щоці жінки. – Мамо, ти тільки не хвилюйся, тобі не можна, – зупинив її чоловік. – Може, потім скажеш? – Ні, нахились до мене, – тихо сказала Ніна. Василь нахилився до матері, Ніна Петрівна щось прошептала йому на вухо. Василь вислухав матір і застиг від почутого
Ніна Петрівна, жінка похилого віку сімдесяти трьох років, поснідала на самоті, до якої ще ніяк не могла звикнути. Чоловіка не
Read More