Світлана прокинулась рано. Вони з сином Артемом смачно поснідали, вдягнулися і вирушила погуляти. Раптом неподалік, з’явився колега Світлани Петро. Він ішов назустріч, не відводячи очей від Артема. – Мамо… – хлопчик хотів щось сказати, але раптом замовк. Світлана запитливо глянула на нього і побачила, що він уважно дивиться на Петра, а той на нього. – Привіт, Світлано, – сказав Петро. – Не очікував тебе тут зустріти. – Привіт. Я сама здивована не менше за тебе… – А це він? – раптом запитав Петро показуючи на хлопчика. Світлана дивилася на сина і не знала, як сказати правду
Вночі Світлані наснився дивний сон. Вона йде по зеленій галявині. Над нею пурхають різнокольорові метелики, чується дзижчання бджіл і стрекотіння
Read More